До тих, хто рветься на Парнас

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Задумайся, чи вдасться там прижитись.
Тоді лиш на висоти залітай,
Якщо опісля зможеш приземлитись.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Туди немає легкої доріжки.
У слави плід — немов горіх. Та знай,
Що і порожні можуть буть горішки.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Якщо його сягнеш, то привілеїв
На висоті ніколи не чекай —
Пігмей і там не виб’ється з пігмеїв.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
І не розводь дискусій з рецензентом.
Єдину істину запам’ятай:
Сам винен ти, якщо не став поетом.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай,
Хоч прагнення до того в тебе вперті.
А від обіймів слави утікай,
Бо ці обійми часто гірше смерті.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Великим ставши, маєш все ж збагнути,
Що заздрість зможе з’їсти, як іржа,
Якщо плекають заздрість ліліпути.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Не всім в житті судились п’єдестали.
Собі такі висоти обирай,
Щоб їх твоїми тільки називали.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Велике починається з краплини.
У кожній справі цільності шукай.
А ти себе шматуєш на частини.

* * *

Ніколи на Парнас не поспішай.
Облиш Пегаса, чимчикуй ногами.
Ти не король. Проте запам’ятай:
І пішаки бувають королями.