Горе-оптимісти

1

Пес носом, з буди вибравшись, повів.
Принюхався. В очах вогонь заблискав.
Він відчував: господар м’ясо їв,
І значить скоро буде свіжа кістка.

2

Зловили Півня у кутку подвір’я.
Сказали: «З тебе вийде добрий суп...»
А він:
— Не мніть моє барвисте пір’я!
Бо я — ніщо, як втрачу цю красу.

3

— Коли прозрію, — запевняє Кріт, —
Піду у мандри, щоб побачить світ.
До сонця торувати шлях пора!
Хоча... мені миліш моя нора.

4

— Мені, — хвалилось мамі Мишеня, —
Сьогодні Кіт сказав, що нам — рідня,
Що на мишей немає в нього злості.
І запросив увечері у гості.
— Я теж піду! — матуся відказала. —
Тебе в гостях самого буде мало.

5

Ворона потішалась: «В Солов’я
Життя коротке. А мені ще — жити!
Коли не стане Солов’я, то я
Його зумію гідно замінити!»