Дармовий обід

З ассірійського гумору

Багач голодному сіромі
Сказав: «Умову лиш затям:
Всього, що є в моєму домі,
Тобі я скуштувати дам.
Ось — хліб, баранина, банани,
Рулети, печиво, халва...
І їж — наскільки сили стане!
Даю тобі такі права.
Та поклянися головою,
Що, пообідавши, затим
Ти набереш у жменю гною
І зможеш закусити ним...»
Кивнув: «Погоджуюсь з тобою,
Усе робитиму як слід...»
Сказав: «Несіть тим часом гною,
А я беруся за обід...»
Аж поза вухами лящало,
Коли за стіл нещасний сів.
Було наїдків тих немало,
Усі до крихти стеребив.
— Тепер, — багач промовив люто, —
Потрібно, щоби гній ти з’їв.
— А може, в ньому є отрута? —
Бідняк лукаво відповів. —
Зі мною краще не жартуйте.
Лиш раз дається нам життя.
Ви спершу гній цей покуштуйте,
А потім їстиму і я.