Про критику знизу

Ну до чого ж примітивно
Діють деякі чини!
Глянеш збоку — просто дивно,
Мов у джунглях дикуни!

Взять хоча б того ж Ганизу —
Під фанфари загримів.
Бачте, критику ізнизу
Цей чинуша не терпів.

Кажуть, кидавсь на підлеглих,
Як на кішку мій барбос...
А от я спокійно й легко
Зношу критику. Всерйоз!

Я за критику. Здорову,
Принципову, дійову.
За вибагливу розмову,
Гостру, щиру, ділову,

Що в роботі помагає
Й, розумієте самі,
Як на фото, виявляє,
Що у кого на умі.

Хто базіка, хто мовчальник,
Що від кого можна ждать...
Все це будь-який начальник
До дрібниць повинен знать.

Критикуйте мене, люди,
Правду ріжте у лице.
Запевняю, що не буду
Переслідувать за це.

Сміло крийте мене знизу,
Викривайте помилки.
Я сприйму це без капризу,
Зовні навіть залюбки.

Без службового терору,
Не утну якусь бузу...
Перекрию шлях нагору —
І кувікайте... внизу.