До питання про сліди на землі

Я іду по землі, озираюсь: немає слідів.
От і добре. Навіщо?.. Не треба.
Вистачає охочих свій слід на землі
Неодмінно лишить після себе.

Ось майстрів безіменних будова-шедевр...
Не здригнулась у когось рука, піднялася —
На стіні він зубилом встругав на віки:
«Тут був Вася».

Он хазяїн невдатний, надумавши світ здивувать,
Осушив болота —
Мертвим пилом земля узялася,
Без притоки в’юнкої зміліла ріка...
Не Василь, а, по суті, вже Вася.

Ось помпезна скульптура, потвора з потвор,
Головою до хмар вознеслася —
Автор, певно, увічнив свою глупоту...
Не Василь, а, по суті, вже Вася.

Он в книгарнях жовтіє роман-гросбух,
Мрія-фікс марнославця збулася —
Видав опус.
Вчитати ж не може ніхто.
Не Василь, а, по суті, вже Вася.

...Люди садять ліси, сіють хліб, і колишуть
                                                            дітей,
І протоптують траси космічні,
Про скрижалі історії думать немає коли,
Кожним днем-бо працюють на вічність.

Одчайдушних люблю, але ж годен далеко не
                                                                всяк
Щось насправді величне створити...
Я іду по землі, обережно іду по землі,
Намагаюсь бодай не смітити.