Пригода на пасіці

    Якось не десь, а в нас таки, —
        Я правди не втаю, —
    Котові знагодилось при рою
    Потрапити в комірники.
А це, повірте, справа не проста —
До Бджіл не легко всунути Кота.
Та, видно, тут було не без руки.
І ось наш Кіт засів за картотеку,
Приймає мед і відрами й по глеку,
        Рахує, міря щільники —
Ну, словом, діла верне гору!
Та раптом десь у серпні при кінці
Заглянув хтось із Бджіл в комору
І крила бідолашний звів угору:
— Ой, леле, меду — тільки на денці!
Де Кіт?.. Беріть його в роботу!
                    Та ба!
                Чи бачив хто хіба,
Щоб Кіт хоч краплю меду взяв до рота?..
    Прийшла до Бджіл, як бач,
    Така біда, хоч плач,
    Бо незабаром же — зима.
    Гуде сім’я бджолина:
— Хто злодій?.. В чім причина?..
            Та тут до Бджіл
            Озвавсь старенький Віл:
— Виходить, меду в вас катма?..
Дарма, шановні, не гудіть:
Хіба ж про те не знали,
Коли ви мед Котові довіряли,
Що рекомендував його... Ведмідь.
А він цього не зробить задарма.