Осел і Бджола

Осел, розлігшись в конюшині,
            Уздрів малу
                Бджолу
І, дивлячись на клопоти бджолині,
Ушима ляснувши, прорік:
    — Хіба ото робота?
                От я!..
            Якби була охота —
За день зробив би те, що ти за рік.
    І, взявши оберемок конюшини,
    Почав її і м’яти і товкти.
Вже й сонце шлях свій завершило,
А мед... не думає текти.
— Ну, що?.. — дзвенить Бджола. —
                Де ж мед?
            Я бачу тільки гній...
            І потім додала:
            — Хвалитися не смій,
            Трудитись вмій.

    Недаром кажуть у народі:
Хвалькам в чужих руках робота — пух.
Вхопився сам — змокрів до вух,
А результатів — тьху! — та й годі.