Опеньок

В гаю — тривога:
    З’явилася черва.
— Біда!.. Сюди!.. Потрібна допомога!.. —
    Трудяга Дятел зазива.
І ось вже кожен, скільки сили має.
Черву оту клює, товче, довбає...
    Лише Опеньок у кутку,
    Вмостившись на пеньку,
    На сонечку дрімає.
— Ти що — здурів?.. Хіба не бач, що гине гай?.. —
Хтось клятому гухає напрямки.
    — То й що ж?.. Нехай!..
    Мені —
        аби залишились пеньки.

. . . . . . . . . . . . . . . .

Хіба не знав Опеньок, що без лісу
І сам пішов би він ік бісу?..
    Та знав і те (на жаль, у ньому суть!)
    Що і без нього гай спасуть.