Ляп-ляп!..

«Ляп-ляп!..»
     «Бризь-бризь!..»
         «Шубовсть!..»
             «Буль-буль!..»
Летить земля... Вирують хвилі...
    Пливе соломи куль...
На березі ж — Микола в піні, в милі.
    Тече йому з чола ропа,
    Та він не витирає,
Бо часу вільного й на мить не має —
    Копа.
    — Що робиш, свате?.. —
Кіндрат Миколу плеще по плечу.
    — Не заважай, Кіндрате!..
Хіба не бачиш — море я гачу.
— Мабуть, важливу хочеш розв’язать задачу,
Адже гатити море — не легкий то хліб.
    Микола той потилицю пошкріб:
— Не знаю. Загачу — тоді й побачу. —
    І знов копає, аж хрипить,
    Бо мучить спека й спрага.
    А спробуй отакого зупинить —
    Куди! И не слуха — роботяга!..