Грицько-перестраховщик

Отам, де у Грицька веранда,
Учора зацвіла троянда,
    Та вже така,
    Що звідусюди
До двору нашого Грицька
Гуртами сунуть люди.
Хоча Грицько і носа задира,
А серце деренчить, як бляшка:

— А що, як вітер листя поздира?
А що, коли на квітку сяде пташка?
Ох, сонце світить гаряче,
Тепла, напевно, завеликі дози —
Попалить, попече...
Ой-ой, коли б не вдарили морози!..

І ось, затамувавши дух
І добре натрудивши спину,
Грицько понад трояндою нап’яв кожух
Та ще й прослав цупкеньку скатертину,
Натяг колючий дріт,
Насипав тирси цілу гору,
Змахнув із лоба піт
І позирає у вікно лише крізь штору,
Аби на квітку ненароком
І не дихнути, і не глянуть косо оком.
І то ж — на п’ятий день прийшла біда
Важка, немов ганчірка мокла:
Коло веранди проростає лобода
Замість троянди, що усохла.

* * *

Оце і все, що там було,
Оце й до думки буде підготовкою:
Яке то чинять зло
Грицьки перестраховкою!