Ногами стисши міцно ребра, На всі лади хваливсь Федот: — Яка ручна у мене Зебра!.. Я — так, я — сяк, і в неї той же поворот. Ніде нема смирнішої тварини!.. — Так-так!.. А чом же ти не злазиш з спини?.. — Ото дивак!.. Буває, часом треба злізти дозарізу, Та як Туди я знов залізу?.. * * * Ще є на світі верхівці: Докіль на спині — доти й молодці.