Добродійна Гадюка

Пропало в Квочки десь Курча —
Під вечір не прийшло до хати.

— Рятуйте! Хай, як хто уміє, вируча!
Біжім дитя шукати! —
До всіх звертається, зове, стриба,
Від горя Квочка пір’я вискуба —
Відомо, мати.

— Еге ж, шукайте! Всі біжіть!
Хутчіш, бо Квочці мука.
Вставайте, не лежіть! —
Гука із-під куща Гадюка.

— А ти?
— Та я чекати не примушу —
Як черево крізь тин зумію протягти,
Ураз слідком за вами рушу.

І знов гукає, науча,
Збира нещасній Квочці допомогу.
І, лиш перетравивши все Курча,
Й собі пустилася в дорогу.