Валентин Лагода

Небесний глас

Топилась людина,
Благаючи бога,
Щоб швидше від нього
Прийшла допомога.

— Руками, руками
Під себе греби! —
Згори пролунало,
Немовби з труби, —

Спокійно! Без паніки
Й зайвих тривог!..
— О господи боже!.. —
Та то був не бог.

То був рятівник,
Що не кинувсь уплав:
На вишці він
Сонячні ванни приймав.