Не промахнутися б

— Привіт!
— Здоров!
— Ти що це так змарнів?
Біда якась? Так здав за кілька днів!
Чи поховав кого?
Чи розлад у родині?
Тебе, повір, пізнати важко нині!
— Та ні, не те.
Тобі лише, мій друже,
Відкриюся: переживаю дуже!
Як дурник я вшелепався — це факт,
Того й чекай — шарахне ще інфаркт.
Купив я телевізор, будь неладен!
Тож через нього й дихаю на ладан.
Припер його, поставив до стіни,
А вранці чую —
Подешевшали вони!
А я ж бо здуру — сто чортів! —
Учора так переплатив!
Ну як, скажи ти, не переживати?!
Не можу навернутися до хати:
На нього гляну —
Ниє вся душа,
Мене одразу спокій полиша...
Це ж пропадеш з промашкою такою, —
Вже п’ять кіло
Немов зняло рукою!
Повір, не їм,
Не сплю підряд три ночі:
Мов той хробак,
Мене досада точить...
— А лікар — що?
— Та трохи покумекав
І дав рецепт.
Оце й біжу в аптеку!
— Стривай! Я чув...
— Кажи, кажи, не смикай!
— Що знизять ціни...
— Ясно все — на ліки?
— Та це чутки.
Чого не плещуть люди!..
— Якщо вже плещуть —
Знижка точно буде!
Спасибі, що сказав,
Що одвернув біду, —
Хоч з ліками не влипну —
Підожду!