Хамелеон

Кирило Суглоба на службу прийшли.
— Офелія! — крикнули грубо.
Ввійшла секретарка. — Ви вчора були
На зборах в робочому клубі?

Коли секретарка сказала: «Була»,
На крісло вказав їй Суглоба.
— Чи там хто не ляпав з трибуни, бува,
Відносно моєї особи?..

— Казали, що ви із людьми нелюдим
І грубим говорите тоном,
А ось із начальством... ну, словом одним,
Назвали вас... хамелеоном.

Суглоба такого стерпіти не міг, —
Як крилами півень, лопоче:
— Та я їх зігну у баранячий ріг...
Та я їм... що більш не захочуть...

Суглоба повісив піджак на стілець
Й відкрив в кабінеті кватирку,
А потім ривком розстебнув комірець
І зло в усі сторони зиркав.

— Я їм покажу як обмову плести...
Подумаєш!.. Теж мені Чехов... —
В кулак мимоволі стиснулись персти
Й крізь зуби: — 3 якого він цеху?

І тут секретарка Офелія враз
Внесла в його мислі поправку:
— Та він не працює, пробачте, у нас,
Він вчора приїхав із главку.

— Із главку! — Струсились в Суглоби жижки...
Той півень, що був на початку,
Зігнувся, зробився маленьким таким,
Подібним на мокре курчатко.

Піджак одягнув і на гудзики всі
Ураз застебнувся Кирило.
Кватирку закрив і тихесенько сів...
Суглобу, як видно, знобило.