Бувальщина про те, як з сталевара воду варять

В цеху, біля печі, колись Стратон,
Як кажуть, робив погоду:
Він сталі здіймав по вісім тонн
З квадратного метра поду.

Що сталь здіймати з палаючих площ
Нелегко —
          усім відомо.
Це не те, що борщ
Варити в каструлі дома.

— Герой-сталевар! — говорять кругом.
Це честь для Стратона велика!
І стали тепер кожний день його
На різні засідання кликать.

Збори у клубі — Стратона дай!
Йди, Стратоне, — в райкомі нарада.
В райвиконком іди, засідай —
Радий ти чи не радий...

Сидить він в президії, наче гриб —
Промови його закачали.
Він думу, куняючи, дума:
                                «Коли б
Скоріше уже кінчали...»

І думає він про те, як сталь
Тепер без нього в печі клекоче...
І стало йому свого часу жаль —
Він в цех, до печі хоче.

Промову ж прослухав Стратон не малу,
Тепер з президії
                    хоче пробиться,
А директор його хап за полу:
— Стратон Іванович, ви ж куди це?..

— Товариш директор! — почав благать, —
І так багато просидів я...
Легше мені біля печі стоять,
Аніж сидіти в президіях.

Пустіть мене... — Стратон говорив, —
Як знатним я став, —
                        сказать до речі,
Жодної плавки ще не зварив,
Жодної зміни не стояв біля печі!.. —

Зглянься, директор!
                          Стратона жаль —
Він же в цеху робив погоду!
Він хоче,
         він рветься варити сталь,
А з нього варять воду.