Шпачок і вчений Крук

Шпачок в пташиному архіві
Немало потрудився днів,
Зате були ті дні щасливі:
Знайшов про Солов’я — найкращого з співців —
Він стільки фактів, невідомих світу,
Що згоден був не їсти і не пити,
Аби скоріше їх
Як-небудь донести до жителів лісних.
— У Лісвидав піду! — сказав дружині. —
Матеріали всі настільки цінні,
Що там, напевно, вхопляться за них!
Пішов. А там... йому послала доля Крука.
— Гм, гм... Матеріал цікавий, далебі!
Та не під силу це оформити тобі!
Тут, брате мій, потрібно знати толк в науках...
Як хочеш, — я допоможу,
Тоді робота світ побачить, безумовно!
— Я з радістю! Спасибі вам, шановний!..
...Минає місяць-два чи й більше, — не скажу.
Шпачок до Крука: — Ну, то як? — питає.
— Усе гаразд. Одна лиш заковика є:
У світі науковому ім’я твоє,
Як то говориться, не грає,
Тож з книги його зняти довелось,
Та ти не дмись — порозуміємось якось...