Об’єктивний Гість

Іван-мічурінець до себе запросив
Приїжджого з країв далеких — у гостину.
    По саду Гість ходив
    І все хвалив, —
Очима з’їв би кожну деревину —
Та ахав раз у раз:
    — Ах, що за сад у вас!
    Які чудові сливи!
А яблука! А груші! Справжнє диво!
Я радий бачити такий прекрасний сад.
Як повернусь назад,
    То об’єктивно розповім
Про досвід ваш всім землякам своїм,
    Щоб і вони повчитися могли.
Що й говорить: скорилась вам природа!
— Спасибі, — скромно відказав Господар
    (Він не любив надмірної хвали).

...Пройшло щось небагато днів —
Іван статтю в чужім журналі стрів.
    Писав її той самий Гість.
    Та що в ній був за зміст?!
«В саду мічурінця Івана
    Усе погане:
Вже кілька літ сад не дає плодів,
Та й деревця — каліки: глянути противно».
Івана справедливий взяв тут гнів:
— Хамелеон! І це він пише... «об’єктивно»!
Та сад мій не боїться слова-бруду:
Чудовий зараз він, але ще кращим буде!