Коли Цеглину у стіну поклали, Вона у плач: — Як особистість я пропала! Проклятий муляр, нащо він мене Позбавив незалежності і волі? Нещасна в мене доля! — Базікаєш дурне! — Озвалися Сусідки, — Не сором розпускати плітки? Коли б ти не була в гурті, — Розмокла б на дощах у самоті І стала б з тебе непридатна глина, А тут — величної будови ти частина! Замовкла і задумалась Цеглина.
