Невдоволене Порося

Із двору Порося пустили погуляти —
Нехай, мовляв, побачить світ.
Воно ж лише одбігло од воріт,
Як почало калюж шукати.
Найбільшу вибрало і зразу — плюх,
Аж вище вух.
До нього Жаба: — Як тобі в нас, друже?
— Чудесно! Рай, а не калюжа!
— Чи краще, ніж у вашому дворі?
— Про це й не говори:
Ніяк не можна порівняти!
Що за життя у нас — міркуй сама:
    Калюжі жодної нема!
— Ай-ай! А де ж такому Поросяті
Таланти проявляти?
— Нема, — захрюкало, — нема умов мені!..

...Так дехто хрюкає про наші дні.