Наука і плата

Скупий, сердитий без причини на весь світ
Онисько-дід
Навчав трьохлітнього онука:
— Життя, дитино, — то прехитра штука.
Світ, щоб ти знав, жорстокий, злий, —
Отож і ти нікого не жалій!
Он, бачиш, Кіт чужий до нас чвалає.
Що він на думці має?
Попробуй — перевір.
То краще ти візьми палюгу
І потягни Кота разок та другий —
Надалі обминатиме наш двір...
Ще довго дід бурчав, аж поки відпочити
На моріжку приліг.
А внучок біля ніг
Вмостивсь перекусити:
Дістав з кишеньки свій пиріг
І тільки раз вкусив — засовав дід ногою.
«Ага!
Мабуть, схотів дід пирога?!» —
Додумався онук своєю головою.
Та дрюк, що ним котяру гнав,
У рученята знову взяв
І скільки сили — діда дрюком, дрюком!..

Що ж, плата відповідна до науки.