На річці

Про дружбу вже писалося не раз,
Та тема ця хвилює й нас.

Михайлик з Петриком ще в дитсадку здружились,
Пізніше разом в школі вчились, —
Один без другого дня не могли прожить.
Здавалось, їх водою не розлить
І дружба витрима суворий іспит часу...
Але... Одного разу
В чудовий літній день,
Аж переповнений від сонця і пісень,
Купались друзі у Горині,
Розрізуючи хвилі сині.
І тут судома ноги Петрику звела.
— Рятуй, Михайлику! — він другові волає
Й, сердега, воду вже ковтає.
Михайлика враз думка обпекла;
«Хоч Петрик — друг найкращий мій,
Та він же і мене потягне за собою!
Прощай тоді навіки світ ясний?!»
І він до берега метнув мерщій,
Лишивши друга наодинці із бідою...