Кінь і собаки

Здорові, наче ті вовки,
Сірко, Полкан та два Рябки
Присікались в конюшні до Гнідого.
Сердитими були на нього:
Гнідому завжди почесті за труд,
А їх всі дармоїдами зовуть,
Господар нахвалявсь прогнати з двору,
Бо хоч їх четверо — не встерегли комору.
— Так покусаймо, щоб робить Гнідий не зміг
Та хворим дармоїдом зліг:
Господар розрахується з ним скоро! —
І кинулись коню до ніг.
На щастя, впору
Господар у конюшню завернув —
Скавчання вчув.
— Негідники! — гукнув на зграю. —
Чуми на вас немає!
! кожному із псів,
Що кинулись тікати,
Дісталось батогів:
— Над трударем не смійтеся, прокляті!