Здоров’я, Мода, Технізація...

«Ох, скільки завдаєш мені ти шкоди! —
    Здоров’я мовило до Моди. —
    Он глянь: дівчатко дибуля...
Мороз — аж личко, наче пупик, синє,
    Воно ж, бач, бісове теля,
На тебе молиться — іде у міні...
А та, поглянь... Еч, затяглась!
Не здишеться. Теж за тобою пнеться,
А вже в літах. Фігурою — карась...
Побережи, товаришко, своє ти серце!
Поменше їж, за Модою не пнись
    Та фізкультурою займись!»

    Мода
Ну, знаєш...
        Нині жить без мене і не можна.
    А як послухати тебе,
    То й біле буде за рябе!
Про це дитя розкаже кожне.
    Живуть нічого всі, заможно.
Коли ж, як не тепер, людині і вдягтись
По-людськи, до смаку?

    Здоров’я
                  Але ж не так безбожно!

    Мода
То що, пра-праспідницею обзавестись
Та шароварами? Та ж замотаються в колеса!
Тут, знай, і в Технізації єсть інтереси.

    Технізація
Я...

    Здоров’я
    Ти помовч! І так твій поступ натворив
            Усяких див —
Вже стали смітником Земля, Повітря й Води.
    Не відав світ такої шкоди!
Як далі йтиме так — лишиться бубоном Земля,
    Ізгине навіть тля!

«Дарма ви сваритесь і стаєте у позу.
Потрібна служба і твоя, й твоя, й твоя.
Та треба, щоб при вас був завжди я!» —

    То обізвався обіч скромний Розум.