Машина — стоп!.. І дальш — ні кроку! Мотор заглух — водій вилазь! І треба ж мать таку мороку В степу, де по коліна грязь... Ах, ти ж! Два дні як придбана машина, Уся мов лялечка. І — хоч надсядьсь: Стоїть!.. В чім річ? Яка причина? Мотор оглянуто. Лягалось вже й на спину — І ні гур-гур... Комедія якась! А на сидінні закипа дружина, А дощ, як найнятий, завзявсь... Тьху, будь все прокляте! Нажив собі турботу, Купила баба порося!.. На щастя, з-за дощу, з-за повороту Мчить «Волга» — аж сіяє вся. Стає. Колега брилик геть — немов на фото: «Сердечне шануваннячко й привіт! Із прибуттям вас до курорту! Лікуєм ревматизм? Радикуліт?» «Іди ти к чорту!» «Навіщо ж так? Давай оглянем все як слід». Взялись. Усе обмацали, усе геть чисто. Двигун — ні звуку. Мов закляк. Тут об дверцята брязкає намисто — Дружина виповзає: «А з бензином як?» «Тебе ще не стачало! Глянь он на покажчик!» «Покажчик твій мені не вкажчик!» «Та глянь: бензину ж майже бак!» Була б не жінкою дружина, Щоб одступитись просто так, — З обніжка вирвала стеблину, В бачок засунула... Регоче: «Ну кіно! Еч, мокнуть під дощем два телепні причинних, В бачок залізли б: там сухим-сухеньке дно!» Ото й воно: Якщо вже сів за пульт, чи став біля штурвала, Чи взявсь за руль, — Дбай, щоб покажчики ніколи не брехали, Бо не водій ти будеш — нуль.
Ілюстрація до вірша А. Косматенка «Покажчик». Художник Юрій Северин