«Нафтуся»

        У Трускавець, —
Де, я сказав би, до перлини
Цілющої криниці України, —
        Збирався Молодець:
Не ради нирок чи печінки,
        А щоб гульнуть,
Пожирувать, розважитись без жінки
     (І де таким путівки ще дають!).
Сусід же, що не міг добути і курсівки,
    Прохав щасливця Молодця:
«Ти ж знаєш, друже, мучусь я, аж гнуся —
Не вижену ніяк із нирки камінця.
    Прошу тебе: із Трускавця
    Пришли мені, не полінуйся,
        Цілющої води.
    Ось гроші на «Нафтусю»,
    А це от сотня — за труди».
    Той гроші взяв, не облизнувся.
Ах, загуляв, ох, загуляв — не доведи!..
Яка «Нафтуся» там — шниря сюди-туди,
Все пікніки, все танці, ресторани,
    Бенкети з вечора до рану...
    Та друга друг не забував:
        Водичку надсилав —
    Хлоровану... З-під крана.
От поверта. Засів у хаті й нічичирк,
    Жде від сусіда прочухана.
        Аж чує крик:
     «Іване, брате мій, Іване!
    Ти ж золотий мій рятівник!
    Як тільки й дякувати маю:
    Еж камінець із нирки зник...
Давай-но вип’ємо — нехай не повертає!»
    Іван ожив. Біда пройшла.
«Давай! — гука. — «Нафтуся» діло знає!..
    П’ю за одужання орла!»

    Що значить віра! Помогла.
    Без віри, я вам присягнуся,
    Була б ніщо й сама «Нафтуся»,
        А з нею — бач, які діла!

    А з нею — бач, які діла!
        Печінка підвела:
        Його Дружина —
Ви, певне, бачили — шука шипшину.