Черепаха в небі

Раз Черепаху Журавель підніс до хмар...
    Вже так його просила:
«Ти підніми, а там... Оцінять всі мій дар,
Всі скажуть: Черепаха в льотнім ділі — сила!»
    Як Журавель не огинався — умолила
(«Ат, — думав, — Черепаха — не який тягар»),
Підніс. «Пускай! — гука під хмарами безкрила. —
        Ле-чу! Ле-чу!»
        Бувають же дива —
Упала Черепаха... й хоч напів, але жива!
«І як літалось?» — Жаба з річки заспішила.
«Та як, — мовля, — і розвернутись не дали,
    Злякались, бач, суперниці Орли:
    Умов ні-я-ких не створили
    І не підтримали, хоча й могли.
    Там теж порядку, як і тут, немає,
    І в небі заздрість процвітає...»

Мораль, як є, в кількох словах:
    Піднось того, хто крила має,
    Бо небо — не для Черепах.