Щаслива випадковість

Байка-жарт

Давним-давно, в часи доісторичні,
У літній день, пекучий і жаркий,
Від спраги знемагаючи, до річки
Первісна Мавпа приплелась на водопій...
І тільки-но сьорбнуть, було, хотіла,
Як у воді сама себе уздріла.
Та й зразу — в крик: «Ой, матінко моя!
Невже ота потвора — я?!
Воно ж страшне, аж гидко подивитись...
Як жить такій, то краще — утопитись!..»
Гукнула так і — в річку головою...
На щастя, Бронтозавр був при оцій пригоді,
Схопив за хвіст її: «Дурна, господь з тобою!
Усе ж запрограмовано в природі.
Якби топився я, то не було б і дива:
Мені хоч просто — в річку та на дно!
Бо ж рід наш вимре, врешті, все одно,
А в тебе ж — пречудова перспектива!
І це, повір, балачка не пуста:
От злізеш з дерева та виб’єшся у люди, —
Облізе к бісу шерсть, позбудешся хвоста,
Рід людський по землі розплодиться повсюди.
В печері поживе, перейде у квартиру.
Повір, я правду мовлю щиру:
Колись це вчений Дарвін доведе.
Якби на себе ти наклала руки,
То не було б людини і науки.
Отож іди. Облиш оце паскудство!..

* * *

Так випадково врятувалось людство.