Не та форма...

У лісовому конкурсі співців
Взять участь Соловейко прилетів.
Нарешті став перед жюрі і він.
«А це що за один?» —
Сорока — голова жюрі спитала.
«Це ж Соловей», — їй Сойка підказала.
«Таке маленьке, миршаве та сіре?
От дійсно, що нема нахабству міри.
Якщо він справді Соловейко голосисти,
Повинен мати пір’ячко барвисте.
Ні, я не бачу в ньому Солов’я,
Він сірий, геть як гороб’я.
Хіба ж таке співать уміє?..»
І Соловейка вигнали втришия.

* * *

Отак-то через кляту одежину
Ми інколи не бачимо людину.