Куряче щастя

До вподоби Півнику Курочка рябенька.
І цокоче Півник їй: «Ципочка рідненька!
Підемо з тобою ми в далечінь безкрайню!
За село аж підемо, за колгоспну стайню!
Чув я, що за стайнею, прямо під стіною,
Років п’ять неторкана лежить купа гною.
Хробаків у купі тій і зерна — навалом.
Жодна лапа куряча там ще не ступала.
Зважся, моя любонько, на цю путь-дорогу:
Заживем з тобою ми на широку ногу.
Тож ходімо, лапонько, сама подивися,
У якім багатстві ти будеш вік гребтися».
І рябенька — клюнула. Та воно й не диво,
Бо про щастя мріяти всім живим властиво,
Та до щастя стежкою всі йдуть не одною:
Хто про небо думає, хто — про купу гною.