Комариний укус

Комар у лисину Професора вкусив.
В той час якраз була в кімнаті Муха —
І рознесла по світу цокотуха:
«Комар ученого в калошу посадив!
Егеж, професор — вдатний фахівець
Сліди лишати на папері власні, —
Тут навіть ми, в цім ділі специ класні,
Пасуєм... А Комарик-молодець —
У нього, бач, уміння особливе:
Він покружляв навколо, політав —
І точно місце визначив вразливе:
Професор враз слідити перестав!
Себе по тім’ю — лясь! Та раз! Та два...
Що не кажіть, Комар — це голова:
Такого зубра до стіни припер, —
Сидить он, чухає потилицю тепер...»

* * *

Ви, може, скажете: — Дурниці! Хто там слуха,
Про що дзижчить дурна пліткарка Муха?
Чи ж нам страшні укуси комарів?..
Були і в мене, бач, подібні мислі,
Аж поки у професорському кріслі...
Комарика якось я не зустрів!