Із клітки Соловей озвався до Мисливця: — Навіщо зачинив мене, немов злочинця? — Мій дорогий, — Мисливець відповів, — Боюсь, щоб котик наш тебе не з’їв. — Ти про мою, як видно, дбаєш долю, — Промовив Соловей. — Похвальна доброта! Якщо це так, пусти мене на волю, А в клітку зачини кота.
