В одній кімнаті на вікні
Солдатик олов’яний появився.
Принишкли Мухи — аніні!
Неначе всі завмерли на стіні.
А він стоїть, на шабельку схилився.
Якусь хвилину тиша скрізь була —
В кімнаті жодна Муха не гула.
Та ось оговталися Мухи,
Пригледілись — ні горя, ні біди.
Спокійно їли мед, дзижчали біля вуха.
— А це, — питали, — що воно за штука?—
І чухали об шабельку зади.
І знов жилося Мухам непогано.
Вже й не дивилися
На іграшку пусту.
Я бачив у житті подібного боввана —
Не олов’яного, живого — на посту.
І дармоїди поруч — діло певне...
Видовище, скажу вам, неприємне.
