Пастир у біді

В Андріївці смеркалось. Тихо.
Мороз скажений, аж пищить,
Надвір не вижене і лихо,
Та чую — наче щось тріщить.
Е ні, напевне, це здалося —
Дверима рипнув вітерець.
«Лу-лусь!» Ага! Не приверзлося.
«Лу-лусь!» Дивлюсь — це пан-отець.
Підтикавши до пупа рясу,
Святий та тихий піп сільський,
Що охмуряє в церкві маси,
Паркан ламає громадський.
— Зело селянє заскупились —
Дров і цурпалка не дали,
А в мя — нєчистиє вселились,
Во іскушеніє ввели!
Забори краду! Що ж поробиш —
Гірка житуха, як полин —
На дрова навіть не заробиш,
А дух святий не дасть!
                               Амінь.