— Щось для наших В’язівок Не спускають вказівок: Чи озиму ту пшеницю, Що померзла й не кущиться, Пересіяти, чи як? Може, хай лишиться так? А якщо пересівати, Де сівалок стільки взяти? Сіять що — овес, ячмінь? Та невже ж писнуть їм лінь?.. — Так міркує голова Ферапонт Лукич Сова. Це район його привчив: «Не дихни без директив!» Йде додому пішака Заморити черв’яка, Голова тріщить з думок Про відсутність вказівок. — Жінко! Що там наварила? — Склавши руки я сиділа! — Оттаке! Чому? — питаю. — Вказівок твоїх чекаю: Борщ варити чи куліш, Може, затірки з’їсиш? Потім, в чому що варити — В чавункові чи в кориті? — Та ти, жінко, хвора, може? — Ні, здорова, боронь боже! Ти ж, як бачу, очманів — Вже й не чхнеш без «дирехтив», Ти без них не ступиш кроку. Так весна мине, нівроку. Все зітхаєш та нудьгуєш, Навіть жінку не цілуєш, Бо нема для В’язівок В цім питанні вказівок!
Ілюстрація М. Литвина до гуморески Миколи Карпова «Бо немає директив...»
