Хоча немало
там було комісій,
Які підтверджували:
Сич — лауреат,
Але і досі в лісі
Ніхто цього не хоче визнавать.
— Хіба він заслужив? —
Снігур наполягає, —
То стогне, то сичить,
то нудно завиває...
І Дятел Снігурові потака:
— У шию треба гнать
такого співака.
— Так він зате
великий правдолюб! —
Крук деренчить на все подвір’я, —
На зборах Соловей
себе ні разу не поскуб,
А Сич на тім’ї
випатрав все пір’я.
І в нас, буває, слави пригребе.
Не той, що трудиться, а що себе
скубе.
