Порожній шифоньєр — Купив оце — і мов гора із пліч, — Знов шифоньєр розхвалював Онисько, — Багато влазить і красива дуже річ. Аж очі відбира, коли підійдеш близько. Данило зазира через плече: — Чудний, Ониську, ти — тобі це скаже кожний, — Говориш гарно, гаряче — А він усе стоїть порожній. — Що ж, є причина — це не просто так, — Онисько не розвісив вуха, — До нього вішалки я не куплю ніяк, Щоб вішати сорочку і кожуха. За нову техніку, як бачте, обома, А й досі в нього вішалки нема.