«Гандзя-любка, Гандзя-киця...» Ллється пісня дзвінко, То співає на естраді Пишнотіла жінка. А синок пита матусю (Все він знати хоче!): — Чом, коли співає тьотя, Дуже мружить очі? — То від сорому, дитино. — Мати промовляє, — Бо вона ту «Гандзю-кицю» Сорок літ співає.
