Допекла

У крамниці господарчій
Дві години, далебі,
Баба Варка вибирала
До вподоби крам собі.

— Кілограм відважте цвяхів...
Що ви! Боже борони!
Ні, таких мені не треба.
Заберіть, криві вони!

Одне — замазку подайте.
Ти диви, яка руда!
Не візьму її, не хочу,
Бо вона, мов пень, тверда!

Бачить чавунець бабуся:
— Принесіть-но баняка!
Ого-го який — підняти
Не подужає рука.

Хочу виварку купити!
Що? Вона у вас одна?
Емальована потрібна,
Ця іржава і брудна...

Повернула баба сито,
Фарбу, синьку і смолу.
Дві сокири, три лопати.
Врешті вибрала мітлу.

Продавець, зітхнувши, каже:
— Ця метла сама мете.
Чи її вам загорнути,
Чи на ній... полетите?