Догодив...

На Восьме березня якраз
(Буває ще й таке на світі)
Приніс дружині чоловік
Букет живих чудових квітів.

Дружина квіти узяла,
Вся — аж засяяла одразу:
— Ах, ах, ах, ах! Який букет!
Якби ж таку до нього й вазу...

Купив і вазу чоловік,
Таку — що й не знайти вже краще. 
А жінка: — Ох, якби нова
Підставка-тумбочка була ще.

Купив підставку чоловік.
Ну, рада жінка — й не сказати:
— Якби до неї, — каже, — нам
Ще й меблі всі такі придбати.

Купив і меблі чоловік
(Уже, як може, жінці годить).
Вона ж: — Але для меблів цих
Квартира наша не підходить!

Не став перечить чоловік,
Крутивсь, мотався,
До зарплати
Ще підробляв...
Та й збудував
Квартиру-люкс на три кімнати.

Щебече жінка: — Любий мій,
Який же добрий ти і щирий.
Але, пробач мені, тепер —
Сам... не підходиш до квартири.