На пасовиську біля яру Баран звернувся до Коня: — Ти, друже, між людьми щодня, Як сіно возиш у кошару. Тобі, напевне, довелось чувати, Що гомонять про мене люди. Признайся, щиро вдячний буду... Всміхнувся Кінь: — Та нічого казати... Баран: — Невже мене не згадують вони? Кажи, відвертим бути треба! Гнідко: — Упертий, кажуть, і дурний... Баран: — Зухвалець! То про тебе!!! Знітився Кінь: — Оце тобі і на!.. * * * Дратує правда не одного Барана.
