Коли зима свої згорнула крила, У пору весняну, Овець отару доручили Водить на пасовисько Барану. — Дорога тут пряма, мерщій за діло! — Бе-бе — все ясно, зрозуміло! — Та ось Овечка бекнула якось: — Навіщо в даль таку Ходить на пасовисько? На ньому — наче на току... Є тут зелена паша близько. — ...Вожак отару вмить завів На молодий посів, А після неї поле чорним стало: Посіву ніби й не бувало. Ніяк, повірте, не збагну, Чому отару доручають Барану!
