Верблюда доля занесла До знаного керівника Осла. — Що вмієте робить? — Ослисько проревів. — Та я... — Верблюд скромненько відповів, — Умію ближніх обплювати. — Осел зробив позначку на папері, Верблюду показав на двері: — У нас таких своїх хоч гать гати — Ідіть... — Куди? — Та хоч під три чорти! Ось бачте: а Осли, Достойні похвали.
