Загубив осел підкову

Якось в лісі випадково
Загубив осел підкову.
Загубив осел підкову,
Та й бід кується щодня:
— Я у лісі випадково
Загубив одну підкову,
А тепер я без підкови
І не схожий на коня.

Три копита всі підбито,
Три підківки на копитах,
В бубон стежки знаменито
Три копита б’ють щодня.
І одне лише копито
В мене зовсім не підбито,
Й без підбитого копита
Я не схожий на коня.

Два карасики з озерця
Гомонять:
— Не край ти серця,
А спускайся до озерця
Й непідкований пливи.
У озерці і в болоті
В нас немає бегемотів,
Ти в озерці і в болоті
Бегемотиком живи.

Воронята із гніздечка
Кажуть:
— Лізь сюди й скраєчку
На гіллячці звий гніздечко,
Про підкову ти забудь.
Будем разом виростати,
На гіллячці разом гратись,
Навчимо тебе літати,
Коли крила відростуть.

А гадюка двометрова,
Що без ніг живе чудово,
Мов колода прездорова,
Виглядає із лози:
— Я без ніг жива-здорова
І прудка, хоч двометрова,
Зайвина — ота підкова,
На животику повзи.

Із сусідньої діброви
Дятел чув усі промови
І маленькому ослові
Він поради не давав,
А в траві знайшов підкову
І раденькому ослові
Просто взяв оту підкову
Й до копита прикував.

Знов копита всі підбито,
Всі підківки на копитах,
В бубон стежки знаменито
Всі копита б’ють щодня.
Як же дятла не хвалити —
Майстер він талановитий!
Всі підковано копита, —
Схожий ослик на коня!