На базу ту, де зав Матвій, Прибув на службу зам новий. Зайшов до зава, в дверях став Та й мислить, мнучи чуба: — Хоча б до столу не позвав, Бо з мене тхне, як з куба. А зав ще більше хвилювавсь, Мнучи якісь листочки: — Хоча б до столу не припхавсь, Бо з мене тхне, як з бочки. Та через тиждень залюбки Пляшки «давили» разом. А через місяць, як пробки, Повилітали з бази.
