Добрехався

Знайомий наш Мусій Сичуха
Шептав сусідові на вухо:
— Мені казав учора сват,
Що чув недавно тестів брат,
Як зять хвалився своякові,
Що кум божився шурякові,
Що наш приїжджий агроном
Купив у городі диплом.
А ще мені казала сваха,
Що чула дядина Домаха,
Як говорила баба Пріська,
Що бачила її невістка,
Як він оце неділю тому
По п’янці рачки ліз додому.
Казали ще свати мої,
Що кинув він аж три сім’ї
І знову ж, бачили барбоса,
До Фроськи суме свого носа.
А ще... — Й пішло, пішло, гай-гай!
А свахам іншим тільки дай!
Плетуть, аж терпнуть язики:
І так, і сяк, і навпаки.
Мусій, вдоволений собою,
Додому йшов, як лицар з бою.
Аж тут дружина з кочергою:
— Ага! З’явився, супостате!
Крутій! Гульвісо! Чортів брате!
До Фроськи ходиш серед ночі?
Мені баби відкрили очі!
Та я тебе, лиху личину! —
І хап сердегу за чуприну
Та кочергою як учеше...

З тих пір Сичуха вже не бреше.