Зозуля пісні шукає

— Чого метляєшся, мов на пожежі?
Душа болить? Чи горе наліта?
Міняєш дерева, перелітаєш межі... —
    Зозулю Соловей пита.
    — Була в гаю. Натхнення не знайшла там.
    Пожива, правда, є багата,
    Підправила добряче живота,
А кукнула — не пісня — страмота!
В садку у вас багатство, красота,
А думки не зберу, і в серці пустота...
    Убий — не маю теми
    Хоч для благенької поеми.

Набийте живота,
А голова пуста —
Не пісня буде — страмота!