Тиша і Миша

— Чом, матінко, сумна? — питає Мишеня.
— Та як не сумувати? —
    Відповідає мати. —
Давно не знаю радісного дня.
Страшна в квартирі тиша,
А тиші, знай, боїться Миша.
Коли Господар задріма
І захропе на всю кімнату, —
Тоді йди сміло полювати,
При сонному страху нема.
Коли наш ворог Кіт мурлика, —
    Загроза невелика,
Але як над норою тихо —
    Сподійсь на лихо:
Хтось там, дитино дорога,
    З кописткою чига.

На пильність Миша натякає,
Бо наша пильність їх лякає.
    Кого нечиста совість б’є,
    Тим тиша спати не дає.