Сварка

    Не хата
    В Гната,
    А діра,
На посміховисько двора,
Є гроші, плани гарні в скрині,
А хата — як торік, так нині.
Гнат на Одарку косить зір:
— Розносить брехні, поговір,
Двора не держиться, швидка,
Не любить рідного кутка... —
Одарка поїдом їсть Гната:
— Дивись, розвалюється хата,
А він гуляє, програє,
    Все роздає,
    Що в домі є...
Ллє дощ крізь стелю, як крізь сито,
    Проте не може погасити
    Нескінченої сварки
    Гната і Одарки.

    Не бачимо ладу,
    Коли свою біду
    Змагають не руками,
    А язиками.