Забравшись в кучу ріща на городі, Шуміли Горобці, що й витримати годі. Потоп? Війна чи мир? Говорить Голуб Півню нетерпляче: — Піди на їхнє зборище гаряче І навіжених втихомир! А то аж вуха пухнуть. Ізранку завелись, ніяк не вщухнуть. — Охоче б я сказав «а киш», Але хіба таких перекричиш? Ніяк самі не спинять суперечки, А завелися за одне зеренце гречки. — Чого ж шуміти так — Та не узгодять принципу ніяк!1964